На запитання читача відповідає Олександр Ткаченко:
Хороші люди - рятуються. Погані, відповідно - гинуть. Таке розуміння порятунку - не рідкість в сучасному світі. Все тут, начебто, ясно, логічно і не потребує пояснень. Але давайте спробуємо розібратися: а хто ж такий цей самий - хороша людина? За якими ознаками можна визначити, що ось ця людина - хороший, і гідний порятунку, а он той - так собі чоловічок і порятунку не заслуговує?
Тут ми відразу зіткнемося з рядом проблем. Припустимо, водопровідник дядько Вася регулярно пропиває зарплату і б'є свою дружину. А його сусід, професор математики - людина непитущий, сумлінну трудівник і прекрасний сім'янин. Хто з них хороший, а хто поганий? Відповідь, здавалося б, очевидна: звичайно, професор хороший, а водопровідник - рідкісна погань. Але ось студенти, яких професор "завалює" на кожній сесії з найменшого приводу, навряд чи погодяться з такою оцінкою нелюбимого викладача. А товариші по чарці водопровідника, навпаки, переконані, що дядько Вася - прекрасна людина, а його дружина - кобра, яка заважає культурного відпочинку справжніх чоловіків.
Причина такої плутанини, як це не дивно - у відсутності об'єктивних критеріїв поняття "хороша людина". Уявлення про добро і зло в масовій свідомості сьогодні, на жаль, вельми безсистемні, слабо осмислені і не мають під собою жодної підстави, крім особистих переваг, розхожих стереотипів і думок, що склалися в силу впливу соціального середовища, отриманого виховання і освіти. Те, що вважає для себе порядною одна людина, інший, можливо, оцінить як неповинно, нечесний вчинок. Тому категорії "добре-погано" у світській етиці сьогодні все більше нагадують формулювання Лісківська персонажа: "Що росіянину добре, то німцю - смерть". Можна, звичайно, спробувати вивести чіткі етичні критерії з думки статистичної більшості. Але двадцяте століття переконливо довів, що в поділі людей на поганих і хороших помилятися можуть навіть цілі народи. А помилки такого масштабу завжди передбачають колючим дротом нового ГУЛАГу або печами чергового Освенцима.
Але якщо ми звернемося до християнської етики, ми побачимо ще більш загадкову картину. Справа в тому, що в християнстві взагалі немає поняття "хороша людина". У жодній з двадцяти семи книг Нового Завіту це словосполучення не зустрічається жодного разу. У християнстві людина не ототожнюється зі своїми якостями і вчинками. Інакше кажучи, що надходить погано не названий в Євангелії - поганим. Так само як і здійснює добрі справи не визначається як - хороший. Більш того, у християн є сувора заборона на визначення подібного роду. Господь говорить: "Не судіть, щоб не суджено й; не осуджуйте, і не будете засуджені; прощайте, то простять і вам ". Тому очевидно, що критерії порятунку слід шукати там, де не відбувається поділу людей на поганих і хороших.